Ігри на сортування: як діти вчаться класифікувати (і сортувати сміття)
Задовго до того, як навчитися читати, діти сортують. Малюки вишиковують у ряд червоні машинки, а сині лишають осторонь. Дошкільнята кладуть ложки до ложок, коли «допомагають» розвантажувати посудомийку. Це схоже на гру, і це справді гра, але водночас і одна з перших справжніх навичок мислення: вирішувати, що до чого належить і чому.
Як росте вміння сортувати
- За виглядом (приблизно 2–3 роки). Той самий колір, та сама форма, той самий розмір. Дитина сортує те, що бачить.
- За видом (приблизно 3–5 років). Тварини тут, транспорт там. Тепер правило стосується того, чим речі є, а не того, як вони виглядають, і це великий крок: жовтий банан і червоне яблуко йдуть разом, бо обидва — їжа.
- За правилом (приблизно 4–7 років). Діти можуть тримати правило в голові, застосовувати його до чогось нового і навіть змінювати правила («а тепер посортуй за розміром»). Сортування сміття — саме тут: скляна банка й пластикова пляшка можуть виглядати схоже, а в багатьох місцях вони йдуть у різні контейнери (перевірте місцеві правила).
На сортуванні тримаються перші кроки в математиці (групування й лічба), природознавстві (класифікація живих істот) і читанні (розрізнення звуків і літер). А ще цією навичкою діти пишаються, бо бачать, що зробили все правильно.
Чому сортування сміття — гарне перше правило
Сортування сміття дає сортуванню сенс. Категорії справжні, діти щодня бачать контейнери, а дорослим важливо зробити все правильно. Воно вчить і чогось більшого: що місця, якими ми користуємося разом, лишаються гарними, бо люди про них дбають.
Дві речі полегшують це для маленьких дітей:
- Почніть із кількох контейнерів, а більше додайте згодом. Трьох контейнерів (харчові відходи, папір, пластик і бляшанки) трирічці цілком досить. Скло може почекати.
- Використовуйте картинки, а не лише кольори. Кольори контейнерів різняться від країни до країни й від міста до міста. Картинка з газетою на контейнері для паперу зрозуміла всюди.
Як це зроблено в Sort It Out
Sort It Out — спокійна гра на сортування без таймера й без рахунку. У парку з’являється сміття, і діти перетягують кожен шматочок до контейнера. Контейнери — привітні персонажі з обличчями: їхні очі стежать за тим, що ви несете, правильний відкриває кришку, ковтає його й кумедно відригує, а неправильний хитає головою й віддає назад. Покарання за помилку немає, а правильний контейнер трохи махає, тож дитина дізнається, куди що йде.
- Картинки, а не слова. На кожному контейнері велика картинка того, що він «їсть» (яблуко, газета, бляшанка), тож діти, які ще не читають, грають самостійно.
- Контейнери ростуть разом із дитиною. Спершу їх три. Після десяти правильних відповідей поспіль додається контейнер для скла. Якщо стає заскладно, гра непомітно відступає на крок.
- За прибирання є помітна нагорода. Кожна правильна відповідь трохи очищає місце: трава зеленішає, потім з’являються квіти, метелик, а наприкінці пташка й сонце. З харчових відходів виростають квіти — маленький натяк на компост.
- Кожен контейнер каже, що він з’їв, тож разом із сортуванням приходять і слова: шкаралупа, картонна коробка, бляшанка.
Поради для дорослих
- Сортуйте по-справжньому. Після гри дозвольте дитині допомогти з сортуванням сміття вдома. Спершу запитайте, а потім підказуйте: «Куди піде коробка з-під пластівців?»
- Говоріть про правило. «Чому банан іде сюди?» Пояснити правило вголос — наступний крок після того, як навчився його виконувати.
- Радійте чистоті, а не рахунку. Мета — звичка, а не ідеальна гра.
- Показуйте картинки на ваших власних контейнерах і на смітниках у парку.
Що далі
Дітям, які люблять сортувати, часто подобається Memory Match, яка розвиває такий самий уважний погляд, і Brick Builder — для спокійної вільної гри.
Джерела
- Vermont Early Learning Standards — Measurement, Classification and Data
- Philip David Zelazo, Nature Protocols — The Dimensional Change Card Sort (DCCS): a method of assessing executive function in children (2006)
- US EPA — How Do I Recycle Common Recyclables
- US EPA — Composting At Home
Tiny Hands Play