Як ігри на пам’ять розвивають робочу пам’ять у маленьких дітей

Гра «знайди пару» старша за планшет, старша за комп’ютер, старша за більшість іграшок у вашому домі. Картки лежать сорочкою догори, перевертаєш дві, шукаєш однакові. Вона дожила до наших днів, бо працює, а працює вона тому, що тренує робочу пам’ять, навичку, яку дуже цінують вихователі та вчителі молодших класів.

Що таке робоча пам’ять

Робоча пам’ять — це невеликий робочий простір у голові, де ви тримаєте інформацію, поки нею користуєтеся. Запам’ятати номер телефону рівно настільки, щоб його набрати. Утримати першу половину інструкції, поки слухаєте другу. Пам’ятати, де лежала картка з левом, поки перевертаєте жабку.

У дітей вона добре передбачає, як вони впораються зі школою, бо майже все в класі її потребує: «Візьміть книжку, відкрийте десяту сторінку й підпишіть угорі своє ім’я» — це три речі, які треба тримати в голові одночасно. Діти зі слабшою робочою пам’яттю не менш розумні, вони просто легше гублять нитку, а збоку це схоже на неуважність.

З практикою діти краще грають в ігри на пам’ять, і гра — радісний спосіб тренуватися, хоча дослідження неоднозначні щодо того, чи переносяться ці здобутки на шкільне навчання.

Чому гра в пари працює

Кожен хід у грі на пам’ять — це мініатюрна вправа для робочої пам’яті:

1. Переверни картку. Закодуй її: що це і де воно.
2. Переверни ще одну. Порівняй її з першою і з кожною карткою, яку бачив раніше.
3. Онови. Якщо пара збіглася, з нею все. Якщо ні, запам’ятай обидва місця на потім.

Ніщо інше не відволікає від цього циклу. Ні сюжету, ні тиску таймера, якщо ви самі його не хочете, ні програшу. Діти можуть грати двадцять хвилин і за цей час пройти десятки циклів «закодуй, порівняй, онови».

Граємо з дворічною дитиною

У два роки гра ще ледве стосується пам’яті. Вона про те, щоб ходити по черзі, називати картинки і тішитися з перевертання. Оберіть найменше поле, дванадцять карток у Memory Match, і більшу частину запам’ятовування робіть самі вголос:

• «О, лев! А де ми бачили другого лева?»
• «Це жабка. Запам’ятаймо: жабка в кутку».
• Радійте кожній парі, і тим, які знайшли ви.

Суть у тому, щоб показати, як запам’ятовування звучить. Діти засвоюють стратегію раніше, ніж можуть нею скористатися.

Граємо з чотирирічною дитиною

Чотирирічки вже можуть грати по-справжньому. Коли дванадцять карток стане легко, переходьте до 24. Дві звички варто м’яко заохочувати:

• Називати картинку, коли перевертаєш. Назване краще запам’ятовується. Коли перевертаєш мовчки, картки забуваються.
• Подумати, перш ніж перевертати другу картку. Хочеться перевернути будь-яку. Зупинитися й подумати «де може бути друга?» — це і є вся навичка.

Memory Match рахує ходи й час і запам’ятовує найкращий результат кожної дитини для кожного розміру поля, тож чотирирічка може змагатися з власним рекордом, а не з братом чи сестрою.

Граємо із семирічною дитиною і старшою

Старші діти впораються з 36 картками й починають застосовувати справжню стратегію: перевертати систематично, а не навмання, запам’ятовувати пари місць, а не окремі картки, і помічати, коли потрібна картка вже відкривалася. Попросіть їх пояснити свою стратегію: уміння описати, як ти запам’ятовуєш, — великий крок до того, щоб свідомо користуватися пам’яттю в школі.

Дві маленькі примітки про гру

Двоє батьків написали про одне й те саме, тож варто про це згадати. Таймер у Memory Match не запускається до першого перевертання, тож ніхто не втрачає час, якщо спершу роздивляється поле. А ще під час гри є кнопка Size, тож якщо до гри долучається молодший брат чи сестра, перейти з 24 карток на 12 можна, не починаючи все з меню.

Не лише гра в пари

Щойно ви почнете помічати робочу пам’ять, ви побачите її всюди. Готування за рецептом, збирання Lego за інструкцією, карткова гра Uno. На цьому сайті Melody Maker просить дітей утримати послідовність нот і зіграти її, а це робоча пам’ять для звуку, а Tiny Town просить пам’ятати, для кого подарунок, поки йдеш через усе містечко. Різні ігри, той самий «м’яз».